Я-щаслива людина! Маю гарну сім'ю! Займаюся улюбленою справою. І все це тому, що в житті мені зустрічалися мудрі, розумні, успішні люди, які ділилися своїм досвідом і формували мене як особистість. Я закінчила сш №148 м.Києва. Останній рік навчання мене не полишала думка, що я не хочу розлучатися зі школою. Вона стала невід'ємною частиною мого життя. Тут можна було розкрити всі свої таланти. А головне-поряд були друзі, однодумці. Отже, рішення стати вчителем було не випадковим. Останній рік навчання історію у нас викладав Іван Йосипович. В роки війни він був розвідником. Мав феноменальну пам'ять. Декілька разів потрапляв до ГЕСТАПО. Дивом рятувався. Про те, що пережив не розповідав, але ми бачили, що йому важко ходити, пальці на руках не згиналися. Говорив він дуже голосно, бо мав поганий слух після контузії. Та тільки починався урок, здавалося, що він не відчуває жодної своєї вади. Все, про що він розповідав-було зрозуміло, цікаво, легко запам'ятовувалося. Для мене історія була найцікавішим предметом. Іван Йосипович вважав мене здібною ученицею. Він напророкував менні майбутне вчителя історії. Вчителем я вже працюю 27 років. Із задоволенням поділюсь своім досвідом.
Немає коментарів:
Дописати коментар